Звукорежисерська студійна підготовка в Академії характеризується інтегрованістю, взаємозв'язком усіх компонентів (навчальних дисциплін, звукорежисерської студійної і концертної практик, науково-дослідної роботи) і їх координованістю з метою досягнення головної мети розвитку індивідуальності, особистості студента як майбутнього фахівця й дослідника.
Звукорежисерська студійна практика займає важливе місце у підготовці фахівців та відноситься до провідної складової їхньої професійної підготовки.
Завдання освітнього компоненту формує комплекс науково методичних знань і практичних прийомів роботи зі звукопідсилювальною технікою та засобами запису звуку; професійну підготовку здобувача освіти в галузі звукорежисури уміннями обрати необхідну конфігурацію техніки, навички готовності до роботи із звуковою технікою під час звукозапису; ознайомлення із сучасними вітчизняними і зарубіжними технологіями та використання технічних засобів в освітньому процесі; вивчення елементів музичної мови та способів їх апаратної обробки; набуття навичок та досвіду роботи з технічними засобами, їх добору та комплектації у відповідності до музичного жанру та форм нотного викладу; виховання музичного смаку, активної позиції в оцінці явищ мистецтва, аналітичних навичок у співставленні традиційного виконання музичних творів та їх технічного відтворення сучасною апаратурою.
Специфіка підготовки звукорежисера має інтегрований характер. Саме звукорежисерська студійна практика висуває перед здобувачем і викладачем новий вид творчо-пошукової діяльності у таких її видах, як складання технічного райдеру, опрацювання концепції саунду. При цьому здобувачу освіти необхідно оволодіти вміннями не тільки суто технічними, але й творчими, організаторськими та керівними вміннями.